Діабет 1-го типу може мати 2 підтипи, що потребують різного лікування. Результати дослідження

Дослідження показало, що діти, яким діагностували діабет 1-го типу у віці до семи років, мають іншу форму захворювання, ніж ті, кому діагноз поставили у віці 13 років і старше.

Продовжуйте читати, щоб дізнатися більше.

Діабет 1-го типу може мати 2 підтипи, що потребують різного лікування. Результати дослідження - изображение

Автор: Анастасія Цвігун, редакторка

Прийнято вважати, що цукровий діабет має три основні типи: 1-й, 2-й і гестаційний ЦД (або діабет вагітних); а також рідкісні специфічні типи, як-от LADA та MODY-діабет. Але одне цікаве дослідження показало, що цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) може мати два різні підтипи. Тобто, існує більше форм захворювання, ніж ми звикли думати.

Цукровий діабет 1-го типу виникає, коли імунна система організму помилково атакує бета-клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін, і руйнує їх. Це призводить до хронічної гіперглікемії (високий рівень цукру в крові). Пошкодження бета-клітин є незворотнім, тому всі люди з ЦД1 повинні вводити собі інсулін кілька разів на день, імітуючи роботу підшлункової.

Дослідження команди вчених з Університету Ексетера (University of Exeter) вперше виявило, що діти, яким діагноз встановили у більш молодшому віці (до 7 років), не можуть належним чином переробляти інсулін, а їхні бета-клітини, що виробляють інсулін, швидко руйнуються. Водночас ті, кому діагноз встановили пізніше в дитинстві (13 років і старше), часто продовжують виробляти частину власного інсуліну.

Команда з Ексетеру дослідила близько 130 зразків підшлункової залози у трьох вікових групах: сім років і молодше, 7-12 років і 13 років і старше. Вони пофарбували зразки, щоб можна було побачити інсулін та проінсулін (попередник інсуліну, який також вивільняється з бета-клітин).

Вони виявили, що у молодшій віковій групі (до 7 років) проінсулін не оброблявся належним чином: він вивільнявся одночасно з інсуліном, чого зазвичай не відбувається (у зразках старшої вікової групи це траплялося набагато рідше); а підшлункові залози зазнавали сильнішої атаки імунної системи: в підшлункову вторглося більше імунних клітин і вижило менше бета-клітин. Натомість, у старшій віковій групі (13 років і старше) — зразки підшлункової залози містили менше атакуючих імунних клітин і більше бета-клітих, які продовжували виробляти власний інсулін. За словами дослідників, імунна атака в цих двох випадках абсолютно різна.

Отриманні результати піднімають важливе питання: Чи можна активізувати ці «сплячі» клітини, які продовжують виробляти інсулін, щоб вони працювали більш ефективно?

Вчені запропонували розділити пацієнтів з ЦД1 на дві категорії:

«ендотип 1» або T1DE1 (ті, кому діагноз ЦД1 поставлений у віці до 7 років): люди, чий ЦД1 пов'язаний із поганим виробленням інсуліну та сильнішою імунною відповіддю;
«ендотип 2» або T1DE2 (ті, кому діагноз ЦД1 поставлений у віці 13 років і старше): люди, у яких підшлункова залоза мала менше імунних клітин і продовжувала виробляти власний інсулін.

Вік на момент встановлення діагнозу — це простий спосіб визначити, який підтип ЦД1 має людина. Діагностовані у віці від 7-12 років при постановці діагнозу можуть потрапити до будь-якої категорії. Дослідники припускають, що за допомогою вимірювання рівнів проінсуліну та c-пептиду у зразках крові, можна розрізнити підтипи в середній віковій групі (7-12 років).

Автори дослідження вважають, що ці два типи ЦД1 потребують різних підходів до лікування. Люди з ендотипом 2 (T1DE2) можуть отримати користь від лікування, яке зберігає клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін.

Це важливий крок на шляху до кращого розуміння захворювання, а відтак і до більш правильних підходів у лікуванні.