Для американської танцівниці Райлі Арнольд (Rylee Arnold) танці з дитинства були не просто захопленням, а центром усього життя. Постійні тренування, виступи, конкурси та репетиції стали для неї звичною реальністю ще у ранньому віці. Вона росла у творчій атмосфері та мріяла про професійну сцену, а згодом стала відомою завдяки участі у шоу Dancing with the Stars («Танці з зірками»).
Зовні її життя могло здаватися ідеальним: успіх, популярність, улюблена справа, постійний рух вперед... Але у 15 років Райлі зіткнулася з серйозним випробуванням, яке повністю змінило її погляд на себе, своє тіло та майбутнє — їй діагностували цукровий діабет 1-го типу (ЦД1).
Сьогодні Райлі відкрито говорить про життя з ЦД1, розповідає про труднощі контролю глюкози, страхи, виснаження та переживання. Її історія може стати джерелом підтримки для багатьох людей, які лише починають свій шлях після встановлення діагнозу.
До 2049 року кількість людей, які живуть з цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1), у світі може зрости майже на 30% — з 9,4 млн. у 2025 році до 12,1 млн.. Водночас щороку діагностуватимуть близько 605 тисяч нових випадків захворювання проти 530 тисяч у 2025 році (зростання на 14%). Такі прогнози представили автори нового дослідження, яке планують презентувати на щорічній конференції Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD). Для розрахунків дослідники використали спеціальну модель DIAMOND-T1D.
Вчитель — важлива фігура для дитини, зокрема дітей, які мають деякі особливості, як-от цукровий діабет 1-го типу (ЦД1). Вчитель бачить дітей протягом дня і може помітити, коли щось йде не так. Тому важливо знати, на що звернути увагу — від небезпечних симптомів до розміщення дитини в класній кімнаті. Ось 13 речей, які повинен знати кожен вчитель, якщо у його класі є дитина з ЦД1.
Вчені створили генно-модифіковані бактерії, які можуть реагувати на підвищення рівня глюкози та виробляти речовину, що допомагає його знижувати. Поки що технологію випробували лише на тваринах з діабетом. Дослідники припускають, що в майбутньому такі бактерії можуть стати основою нового типу пероральної терапії, яка самостійно реагуватиме на зміни рівня цукру в організмі.
Щоденне життя з цукровим діабетом 1-го типу — це постійна робота з цифрами: рівень глюкози, вуглеводи, інсулін, фізична активність, харчування. А ще — необхідність розуміти, чому глюкоза раптом піднялася або впала, і не залишатися наодинці з усіма цими питаннями. Саме на поєднання практичних інструментів і психологічної підтримки робить ставку Boost-T1D — застосунок, створений американським підлітком Аароном Прагером, який сам живе з ЦД1.
Науковці з Медичного університету Південної Кароліни (MUSC) представили перспективний метод лікування цукрового діабету 1-го типу, який у майбутньому може допомогти впливати не лише на симптоми захворювання, а й на його першопричину. Поки що метод успішно протестували лише на тваринах, однак отримані результати вже називають багатообіцяючими.
Для американської танцівниці Райлі Арнольд (Rylee Arnold) танці з дитинства були не просто захопленням, а центром усього життя. Постійні тренування, виступи, конкурси та репетиції стали для неї звичною реальністю ще у ранньому віці. Вона росла у творчій атмосфері та мріяла про професійну сцену, а згодом стала відомою завдяки участі у шоу Dancing with the Stars («Танці з зірками»). Зовні її життя могло здаватися ідеальним: успіх, популярність, улюблена справа, постійний рух вперед... Але у 15 років Райлі зіткнулася з серйозним випробуванням, яке повністю змінило її погляд на себе, своє тіло та майбутнє — їй діагностували цукровий діабет 1-го типу (ЦД1). Сьогодні Райлі відкрито говорить про життя з ЦД1, розповідає про труднощі контролю глюкози, страхи, виснаження та переживання. Її історія може стати джерелом підтримки для багатьох людей, які лише починають свій шлях після встановлення діагнозу.
Науковці з University of Geneva та Geneva University Hospitals повідомили про важливий прорив у сфері лікування цукрового діабету 1-го типу. Дослідники створили спеціальний гідрогель, який допомагає клітинам, що виробляють інсулін, виживати після трансплантації. У дослідах на мишах ця технологія дозволила підтримувати нормальний рівень глюкози в крові протягом тривалого часу. Вчені вважають, що ця розробка може стати одним із кроків до створення так званої «біоартіфіціальної підшлункової залози» — системи, яка потенційно здатна замінити щоденні ін’єкції інсуліну. Результати дослідження були опубліковані в журналі Trends in Biotechnology.
Іноді відчуття «туману в голові», складнощі з концентрацією чи пам’яттю у людей з цукровим діабетом 1-го типу списують на коливання рівня глюкози. Але що, якщо справа не лише в цьому? Нове дослідження показує: причини можуть бути глибшими. Розповідаємо просто, що саме з’ясували вчені — і чому це змінює уявлення про діабет.
Якщо ви перебуваєте у стосунках або одружені із жінкою, яка має цукровий діабет, ця стаття для вас.
«Помпа видала сигнал тривоги через висоту, сенсори перестали працювати через холод, рівень глюкози різко підскочив до 16 ммоль/л, а вже за дві години впав до 4 ммоль/л, і продовжував знижуватися...» Є історії, які змінюють сприйняття можливого. Саме такою є історія Рейчел Сміт — 27-річної лікарки з Мельбурна (Австралія) та альпіністки, яка стала першою жінкою з цукровим діабетом 1-го типу, що підкорила найвищу вершину Антарктиди — Масив Вінсона (4892 м). Але це історія не лише про спортивний рекорд. Це про холод, страх, нестабільні цукри, резервні плани... і про віру в те, що діабет не визначає межі твого життя.