Для американської танцівниці Райлі Арнольд (Rylee Arnold) танці з дитинства були не просто захопленням, а центром усього життя. Постійні тренування, виступи, конкурси та репетиції стали для неї звичною реальністю ще у ранньому віці. Вона росла у творчій атмосфері та мріяла про професійну сцену, а згодом стала відомою завдяки участі у шоу Dancing with the Stars («Танці з зірками»).
Зовні її життя могло здаватися ідеальним: успіх, популярність, улюблена справа, постійний рух вперед... Але у 15 років Райлі зіткнулася з серйозним випробуванням, яке повністю змінило її погляд на себе, своє тіло та майбутнє — їй діагностували цукровий діабет 1-го типу (ЦД1).
Сьогодні Райлі відкрито говорить про життя з ЦД1, розповідає про труднощі контролю глюкози, страхи, виснаження та переживання. Її історія може стати джерелом підтримки для багатьох людей, які лише починають свій шлях після встановлення діагнозу.
Для американської танцівниці Райлі Арнольд (Rylee Arnold) танці з дитинства були не просто захопленням, а центром усього життя. Постійні тренування, виступи, конкурси та репетиції стали для неї звичною реальністю ще у ранньому віці. Вона росла у творчій атмосфері та мріяла про професійну сцену, а згодом стала відомою завдяки участі у шоу Dancing with the Stars («Танці з зірками»). Зовні її життя могло здаватися ідеальним: успіх, популярність, улюблена справа, постійний рух вперед... Але у 15 років Райлі зіткнулася з серйозним випробуванням, яке повністю змінило її погляд на себе, своє тіло та майбутнє — їй діагностували цукровий діабет 1-го типу (ЦД1). Сьогодні Райлі відкрито говорить про життя з ЦД1, розповідає про труднощі контролю глюкози, страхи, виснаження та переживання. Її історія може стати джерелом підтримки для багатьох людей, які лише починають свій шлях після встановлення діагнозу.
Науковці з University of Geneva та Geneva University Hospitals повідомили про важливий прорив у сфері лікування цукрового діабету 1-го типу. Дослідники створили спеціальний гідрогель, який допомагає клітинам, що виробляють інсулін, виживати після трансплантації. У дослідах на мишах ця технологія дозволила підтримувати нормальний рівень глюкози в крові протягом тривалого часу. Вчені вважають, що ця розробка може стати одним із кроків до створення так званої «біоартіфіціальної підшлункової залози» — системи, яка потенційно здатна замінити щоденні ін’єкції інсуліну. Результати дослідження були опубліковані в журналі Trends in Biotechnology.
Іноді відчуття «туману в голові», складнощі з концентрацією чи пам’яттю у людей з цукровим діабетом 1-го типу списують на коливання рівня глюкози. Але що, якщо справа не лише в цьому? Нове дослідження показує: причини можуть бути глибшими. Розповідаємо просто, що саме з’ясували вчені — і чому це змінює уявлення про діабет.
Якщо ви перебуваєте у стосунках або одружені із жінкою, яка має цукровий діабет, ця стаття для вас.
«Помпа видала сигнал тривоги через висоту, сенсори перестали працювати через холод, рівень глюкози різко підскочив до 16 ммоль/л, а вже за дві години впав до 4 ммоль/л, і продовжував знижуватися...» Є історії, які змінюють сприйняття можливого. Саме такою є історія Рейчел Сміт — 27-річної лікарки з Мельбурна (Австралія) та альпіністки, яка стала першою жінкою з цукровим діабетом 1-го типу, що підкорила найвищу вершину Антарктиди — Масив Вінсона (4892 м). Але це історія не лише про спортивний рекорд. Це про холод, страх, нестабільні цукри, резервні плани... і про віру в те, що діабет не визначає межі твого життя.
Якщо ви читаєте цю статтю і у вас немає діабету, найімовірніше, ви піклуєтеся про людину, яка живе із цим захворюванням, і її доля вам далеко не байдужа. Окрім постійних зусиль з контролю глікемії, людям з діабетом доводиться пам'ятати про купу різних справ, пов'язаних з управлінням своїм станом, як-от регулярні візити до лікаря, перевірка наявності необхідних ліків і багато іншого. Ось 10 порад, як ви можете допомогти близькій вам людині з діабетом, не говорячи при цьому жодного слова.
Цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) — це аутоімунне захворювання, при якому імунна система помилково атакує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Це руйнування є незворотним, тому такі пацієнти змушені все життя вводити гормон ззовні. Попри розвиток медицини та вдосконалення засобів для контролю глюкози, ліків, які повністю позбавили б від ЦД1 досі не існує. Хоча деякі сучасні препарати здатні затримати розвиток хвороби, вони не дають реального, безпечного одужання. Нове дослідження пропонує принципово інший підхід: не просто замінити втрачені клітини, а «перевиховати» імунну систему, щоб вона більше не знищувала власні тканини організму.
Діабет часто сприймають як обмеження — особливо коли йдеться про спорт. Назар знає це з власного досвіду: у 12 років він отримав діагноз і звільнення від фізкультури, а через кілька років — звання майстра спорту. В інтерв’ю він чесно розповідає про свій шлях від страху й байдужості до марафонів, «заліза» та повного самоконтролю — і доводить, що з діабетом можна не просто жити, а досягати спортивних вершин.
Комітет з лікарських засобів для людини (CHMP) рекомендував схвалити препарат Teizeild для лікування пацієнтів віком від восьми років з цукровим діабетом 1-го типу, щоб уповільнити прогресування захворювання до третьої стадії (клінічного діабету).
Потужну імунну систему організму потрібно регулювати, інакше вона може атакувати наші власні органи. Мері Е. Брунков, Фред Рамсделл та Шимон Сакагучі отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини 2025 року за свої новаторські відкриття щодо периферичної імунної толерантності, яка запобігає заподіянню шкоди організму імунною системою. Про те, чому це відкриття таке важливе і що воно може означати для людей з цукровим діабетом 1-го типу — читайте у статті.