Профілактика діабетичної нейропатії: як уникнути ураження нервів в кінцівках при діабеті?

Діабетична нейропатія (ДН) зустрічається у 50% людей з цукровим діабетом, викликаючи неприємні симптоми та погіршуючи якість життя. Незважаючи на значну поширеність, ДН можна успішно профілактувати.

Дізнайтеся про головні стратегії, які допоможуть уникнути пошкодження нервів в руках і ногах, якщо у вас діабет.

Профілактика діабетичної нейропатії: як уникнути ураження нервів в кінцівках при діабеті? - изображение

Автор: Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-інтерн терапевт КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1»

Авторка цієї статті — Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-інтерн терапевтка КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1».

Ураження нервів — діабетична нейропатія (ДН) — є одним із найпоширеніших ускладнень, яке розвивається у 50% людей з цукровим діабетом (ЦД) протягом життя. Симптомами пошкодження нервів є біль, оніміння, втрата чутливості, поколювання, печіння, мерзлякуватість та судоми у кінцівках, що значно погіршує якість життя людей із ЦД.

Читайте також: Ускладнення діабету: що таке діабетична нейропатія

Основним фактором ризику ураження нервів при ЦД є хронічна гіперглікемія — високий рівень глюкози (цукру) в крові протягом тривалого проміжку часу, в результаті чого порушується чутливість, а також погіршується кровотік в судинах. Збільшити ризик розвитку діабетичної нейропатії також можуть надмірна маса тіла та ожиріння, ішемічна хвороба серця, підвищення артеріального тиску та холестерину в крові, паління.

Незважаючи на значну поширеність діабетичної нейропатії, її можна ефективно профілактувати. Сучасні стратегії профілактики базуються на контролі рівня цукру в крові, модифікації способу життя та догляді за кінцівками.

Компенсація ЦД та контроль рівня глюкози в крові

Досягти цільових значень рівня цукру в крові допоможе прийом призначених цукрознижувальних засобів, здорове збалансоване харчування, регулярна фізична активність, постійний моніторинг глокози і глікозильованого гемоглобіну (А1С), відмова від шкідливих звичок.

Харчування

Американська діабетична асоціація (ADA) рекомендує модифікацію харчування з метою підтримки нормальної маси тіла, цукру та холестерину в крові за допомогою дієти з низьким вмістом простих вуглеводів, насичених жирів і солі. Нежирне м’ясо, риба, овочі (переважно некрохмалисті), фрукти, цільнозернові продукти мають бути включені у раціон.

Фізичні навантаження

Помірна фізична активність може відстрочити розвиток ДН та навіть зменшити її симптоми. Фізичні вправи повинні включати принаймні 150 хвилин помірної та інтенсивної активності на тиждень з інтервалом не більше 2-х днів (наприклад, швидкі прогулянки, плавання, гімнастика, активні ігри). Вправи для зміцнення м’язів рекомендовані принаймні 2 дні на тиждень. Сидіння за столом слід переривати кожні 30 хвилин короткими періодами ходьби або іншої фізичної активності.

Відмова від паління

Паління пов’язане зі зниженням вмісту кисню у крові, відповідно, кровоносні судини та нерви також не отримують його достатньо. Крім того, нікотин сприяє утворенню сполук, які пошкоджують слизову оболонку кровоносних судин, викликаючи запалення та ускладнюючи контроль рівня глюкози. Усе це може пришвидшити розвиток ДН.

Ретельний догляд та гігієна

Через погіршення чутливості при ЦД, люди часто не відчувають, коли травмують нижні кінцівки. Тож слід підібрати зручне, вільне, закрите взуття на міцній підошві, бавовняні (не синтетичні) шкарпетки, не ходити босоніж, слідкувати, щоб ноги залишалися чистими та сухими, обережно підстригати нігті та щоденно оглядати ноги на наявність набряку, почервоніння, тріщин, мозолів, виразок та інших змін. Для цього зручно використовувати ручне дзеркало зі збільшувальним склом або звернутися за допомогою до членів родини.

Щорічний скринінг

Дослідження для діагностики діабетичної нейропатії при цукровому діабеті 1-го типу (ЦД1) здійснюється через 1 рік після виявлення захворювання, при ЦД 2-го типу — з моменту його діагностування. Надалі звертатися на огляд до лікаря потрібно принаймні один раз на рік, або частіше — для людей з високим ризиком ускладнень.