«Діабет може бути вашою силою» Мій шлях до прийняття хвороби

«Діабет може бути не тільки викликом, але і силою». Так вважає героїня нашої історії. У цій статті вона розповість про свій досвід знайомства з діабетом, психологічні труднощі після встановлення діагнозу та свій шлях до прийняття захворювання.

Автор: Анастасія Цвігун, редакторка

«Діабет може бути вашою силою» Мій шлях до прийняття хвороби - 2 изображение

Анастасія Федоріщева (Diabex), навчається у школі психології «Larus», 11 років з діабетом 1-го типу.

Як я захворіла

Наприкінці червня 2013 року мені поставили діагноз «цукровий діабет 1-го типу». Для всієї родини це стало справжнім шоком, адже ніхто з нас раніше не мав подібного досвіду. Мене негайно госпіталізували до реанімації. Так я зустріла свій 13-й день народження.

«Можливо, краще нікому не розповідати...?»

Перед початком навчального року мене охопили важкі думки: чи приймуть мене однокласники? Чи не будуть насміхатися або ставитись до мене інакше через мою особливість? Тоді я вперше задумалася: «Можливо, краще нікому не розповідати і не заважати їм своїм діабетом?». Зараз розумію, наскільки це було хибне рішення.

Перші психологічні труднощі після встановлення діагнозу

Побоювання, що мене не сприйматимуть як «нормальну» людину

Я відчувала, що тепер мене можуть вважати якоюсь «іншою».

Страх створювати незручності для оточення

Мені було соромно, що мій стан може стати «тягарем» для інших.

Відчуття обмеженості

Я сприймала діабет як обмеження, яке заважає мені жити повноцінним життям.

Страх відкрито говорити про свій стан

Я прагнула уникати зайвих запитань та уваги.

Реакції людей

Деякі люди сприймали мій діагноз як вирок, що «зачиняє двері» до щасливого життя. Для мене, як для підлітка, таке ставлення було надзвичайним стресом.

Я — проблема

Кожен вимір цукру чи ін’єкція викликали у мене сильний дискомфорт. Іноді мені здавалося, що легше просто не робити цього, аби уникнути сторонніх поглядів. Так я прожила сім років, з прихованим соромом і внутрішнім опором своєму стану. Мені було соромно розповідати навіть близьким друзям про діабет. Я відчувала, що люди починають ставитись до мене інакше, коли дізнаються про мій діагноз, наче я стала «іншою».

Зрештою, світ став для мене небезпечним місцем, де кожен міг бути потенційним ворогом. Але найбільшою помилкою було те, що я сама почала сприймати себе як проблему (і чекати, коли оточення підтвердить це, щоб виправдати своє почуття жалю до себе). Це лише посилювало мою тривогу і віддаляло від щирого прийняття.

Озираючись назад, я розумію, наскільки важко було підліткові боротися з таким психологічним тиском. Невпевненість, сором і страх, пов’язані зі стигмою, здавалися нездоланними...

Шлях до прийняття діабету

Нічого не змінюється за один день. Кожному потрібен свій час для прийняття і адаптації. Мені знадобилося цілих сім років для того, щоби прийняти свій стан. Цей шлях складався з багатьох маленьких кроків: читання літератури, спілкування зі спеціалістами, прийняття рішень та відповідальності за власне життя.

Поступово я усвідомила, що діабет — це невід’ємна частина мене, і це не повинно стримувати мене від щасливого і повноцінного життя. Я почала уважніше ставитися до того, що я їм, як і скільки сплю, з ким спілкуюся. З часом також прийшло розуміння, що люди навколо впливають на моє ставлення до себе, і важливо мати поряд тих, хто підтримує і надихає.

Зрештою, я відчула, що діабет може бути не тільки викликом, але й моєю силою. З часом я навіть навчилася пишатися ним та бути вдячною.

Про вигорання

Вигорання від діабету існує. І це нормально. У важкі моменти важливо дозволити собі перепочити і набратися сил. Визначте, скільки часу вам потрібно, щоб відновитися: один чи кілька днів? Дозвольте собі в ці дні трохи розслабитися і не надто суворо контролювати свій стан.

Діабет як внутрішня сила

Діабет може стати не лише важким випробуванням чи викликом, а і вашою рушійною силою для змін, саморозвитку та зміцнення психічної стійкості.

Діабет змушує переглянути пріоритети, вчить бути дисциплінованим, брати відповідальність за власне здоров'я, сприяє розвитку стресостійкості, для багатьох стає поштовхом до глибшого розуміння себе та свого організму. Все залежить від вашого сприйняття.