Діабет 65+ Як змінюється підхід до лікування у старшому віці?

Чверть пацієнтів старше 65 років мають цукровий діабет 2-го типу (ЦД2). Розглянемо особливості цільових рівнів цукру в крові, вибору препаратів тощо для даної вікової групи.

Автор: Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-ендокринологиня, аспірантка ВНМУ

Авторка цієї статті — Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-інтерн терапевтка КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1».

Підхід до терапії цукрового діабету у людей літнього віку змінюється, у першу чергу, через підвищений ризик гіпоглікемій (низького рівня цукру в крові). Гіпоглікемічні стани мають несприятливі наслідки (інфаркт, інсульт, гіпертонічний криз, порушення серцевого ритму), а також погіршують когнітивну функцію.

У таких пацієнтів набагато частіше відзначаються когнітивні порушення (депресія, швидка втомлюваність, неадекватні емоційні реакції, погіршення пам’яті, уваги, повільніше засвоєння нових навичок). Тому пацієнтам віком від 65 років під час першого звернення до лікаря та надалі щороку рекомендовано проведення скринінгу для раннього виявлення когнітивних змін.

Цільові рівні цукру в крові

Рекомендований рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c, середній показник цукру крові за 3 місяці) для людей похилого віку, які мають невелику кількість супутніх хронічних захворювань та в яких збережені когнітивні функції, становить до 7%.

У людей похилого віку з кількома хронічними захворюваннями та когнітивними порушеннями від легкого до помірного ступеня рекомендований рівень HbA1c: 7,1- 8%. Для осіб літнього віку зі множинними супутніми хронічними захворюваннями та важкими когнітивними порушеннями рівень HbA1c: 8,0-8,5%.

Читайте також: Норма цукру в крові: повна інформація про показник

Зміна способу життя

Людям старшого віку необхідно споживати оптимальну кількість білка, регулярно займатися фізичною активністю. Для осіб похилого віку з надмірною вагою/ожирінням, які здатні безпечно займатися фізичними вправами, слід розглянути інтенсивне втручання у спосіб життя, зосереджене на зміні харчування, фізичній активності та втраті ваги на 5-7%, оскільки це може мати потенційні переваги для якості життя та зменшити серцево-судинні ризики.

Читайте також: 9 ефективних способів контролю діабету у літніх людей

Особливості застосування лікарських засобів

Метформін залишається препаратом вибору, враховуючи низький ризик гіпоглікемії, ефективність у контролі рівня глікемії та маси тіла, позитивний вплив на серцево-судинну систему. Зменшення дози або відміна метформіну може бути необхідна для пацієнтів, які мають побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, важку ниркову недостатність, стани, що супроводжуються гіпоксією. Тривалий і безконтрольний прийом метформіну асоціюється зі зниженням концентрацій вітаміну В12, що може призводити до посилення когнітивних порушень.

Читайте також: Метформін при діабеті 2-го типу: все, що потрібно знати

Препарати сульфонілсечовини необхідно застосовувати обережно у зв’язку з розвитком гіпоглікемії. Тіазолідиндіони слід обережно призначати пацієнтам із серцевою недостатністю, набряками та схильністю до переломів.

Інгібітори натрійзалежного котранcпортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2), інгібітори дипептидилпептидази 4 (іДПП-4), агоністи рецептора глюкагоноподібного поліпептиду 1 (арГПП-1) мають високу ефективність, добру переносимість, сприятливий вплив на серце та судини і низький ризик розвитку гіпоглікемічних станів.

Застосування інсулінотерапії вимагає, щоб пацієнти або особи, які за ними доглядають, мали хороші зорові, моторні навички та когнітивні здібності. Дози інсуліну слід коригувати до досягнення індивідуальних цілей. Часто пацієнти похилого віку потребують зниження дози інсуліну.

Антидіабетичні препарати і когнітивні порушення

Частота гіпоглікемії безпосередньо пов'язана з деменцією. Крім того, гіпоглікемія є фактором, що провокує хворобу Альцгеймера. Існує припущення, що похідні сульфонілсечовини підвищують ризик розвитку хвороби Паркінсона, тоді як метформін — знижує його. Повідомлялося також, що тіазолідиндіони захищають від хвороби Паркінсона.

Читайте також: Глюкоза і мозок: чому хворобу Альцгеймера називають діабетом 3-го типу?

Гіпоглікемія є одним із найбільш небезпечних станів у людей з діабетом старшого віку. Тому слід розглянути прийом препаратів із найменшим ризиком гіпоглікемічних станів. Підхід до лікування має враховувати наявність когнітивних порушень, супутніх захворювань та інші особливості.