Як расова та етнічна приналежність впливають на схильність до розвитку діабету?

За останні кілька десятиліть поширеність цукрового діабету, зокрема ЦД 2-го типу, зросла в багато разів у всьому світі, та ця тенденція була особливо очевидною для деяких етнічних груп.

Як расова та етнічна приналежність можуть вплинути на ризик виникнення діабету? Читайте далі, щоб дізнатися більше.

Як расова та етнічна приналежність впливають на схильність до розвитку діабету? - изображение

Автор: Ольга Гончар, медичний редактор

Цукровий діабет (ЦД) — це хронічне захворювання, яке виникає, коли підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну, або коли організм не може ефективно використовувати інсулін, який він виробляє. Інсулін — це гормон, який регулює рівень глюкози в крові. Гіперглікемія, яку також називають підвищенням рівня глюкози в крові або підвищеним рівнем цукру в крові, є поширеним наслідком неконтрольованого діабету та з часом може призвести до серйозних пошкоджень багатьох систем організму, особливо нервів і кровоносних судин.

10-е видання IDF Diabetes Atlas повідомляє про постійне глобальне зростання поширеності діабету, підтверджуючи, що діабет є серйозною глобальною проблемою для здоров’я та добробуту окремих людей, сімей і суспільства.

За оцінками, майже 537 мільйонів людей у віці 20-70 років у всьому світі мають цукровий діабет, та до 2045 року цей показник може зрости до 783 мільйонів.

Схильність до розвитку діабету, зокрема 2-го типу, обумовлена складним поєднанням генетичних, екологічних та особистих поведінкових факторів ризику (харчування, рівень фізичної активності тощо), які у своїй сукупності можуть вплинути на появу захворювання.

Поширеність ЦД 2-го типу широко варіюється залежно від географічного регіону та раси / етнічної приналежності. За останні кілька десятиліть кількість випадків захворювання зросла в багато разів у всьому світі та ця тенденція була особливо очевидною в деяких етнічних групах, як-от азійці та араби.

Названо країни з найбільшою кількістю випадків діабету

Хоча точні причини залишаються невідомими, ці відмінності, ймовірно, походять від багатьох факторів, включаючи генетичні, епігенетичні, різні патофізіологічні моделі, спосіб життя та навколишнє середовище.

У всьому світі латиноамериканське та азійське населення має більшу поширеність діабету, ніж європейці та африканці як у своїх рідних умовах, так і серед своєї діаспори. Дані свідчать про те, що генетичний фон африканців і східних азійців робить їх більш сприйнятливими до діабету, порівняно із кавказцями. Поширеність діабету також значно відрізняється серед іспаномовних і неіспаномовних азійських підгруп в США.

Фактори ризику розвитку ЦД 2-го типу

Згідно з доповіддю Експертного комітету з діагностики та класифікації цукрового діабету, крім расової / етнічної приналежності, інші фактори ризику розвитку ЦД 2-го типу включають:

Сімейна історія діабету;
ІМТ > 25 кг/м2;
Гіподинамія;
Раніше виявлені підвищені рівні глюкози натще (5,6-6,9 ммоль/л) або за результатами глюкозотолерантного тесту (постпрандіальний рівень глюкози через 2 години від 7,7 до 11,1 ммоль/л);
Гіпертонічна хвороба (> 140/90 мм рт.ст. у дорослих);
Ліпопротеїни високої щільності < 35 мг/дл та/або тригліцериди > 250 мг/дл;
Гестаційний діабет в анамнезі або народження дитини вагою > 4 кг;
Полікістоз яєчників.

Можливі причини розвитку діабету: повний список факторів ризику

Причини підвищеної поширеності ЦД 2 в різних етнічних групах. Теорія «економного гена»

Загальногеномні дослідження виявили понад 200 генетичних варіантів, які можуть пов'язані з ризиком розвитку ЦД 2-го типу у різних расових / етнічних груп.

Основною теорією про те, чому діабет більш поширений серед деяких етнічних груп, є теорія «економного гена», запропонована в 1962 році генетиком Джеймсом Нілом, щоб допомогти пояснити, чому багато індіанців Піма мають зайву вагу.

Населення, яке протягом тисячоліть покладалося на сільське господарство, полювання та рибальство для отримання їжі, переживало періоди чергування «бенкетів» та голоду. Щоб пристосуватися до цих екстремальних змін у потребах у калоріях, у представників цієї етнічної групи еволюційно вивівся «економний ген», який дозволив їм зберігати жир у часи достатку, щоб вони не голодували за умов нестачі продуктів. Однак, як тільки ці популяції прийняли типовий західний спосіб життя, з меншою фізичною активністю, дієтою з високим вмістом жирів і постійним доступом до калорій, цей ген почав працювати проти них, продовжуючи зберігати калорії, готуючись до голоду та сприяючи утриманню нездорової кількості жиру.

Ожиріння, дисфункція бета-клітин та резистентність до інсуліну

Точна генетична аномалія, яка загрожує виробленню інсуліну, поки невідома. Зазвичай етапність розвитку ЦД 2-го типу починається з ожиріння, яке провокує розвиток метаболічного синдрому, підвищення рівня глюкози натщесерце, інсулінорезистентності і, як наслідок — неконтрольованої гіперглікемії, що є основним проявом діабету.

Однак ожиріння не є остаточним визначальним фактором розвитку ЦД 2-го типу, оскільки діабет розвивається не у всіх людей, які мають ожиріння. Для встановлення діагнозу ЦД 2-го типу необхідно підтвердити наявність дисфункції або недостатності β-клітин острівцевого апарату підшлункової залози, а також периферичну резистентність тканин до інсуліну.

Британське проспективне дослідження діабету (UKPDS) показало, що функція β-клітин починає поступово згасати ще за 10 років до того, як симптоми ЦД стануть помітними та буде встановлений діагноз. До того часу, коли у пацієнта розвинеться порушення толерантності до глюкози, 50% β-клітин втрачають свою функціональну здатність. Найбільш ранніми проявами дисфункції β-клітин є втрата ранньої фази секреції інсуліну у відповідь на навантаження глюкозою, що призводить до сильного притуплення реакції на інсулін. Одночасно з дисфункцією β--клітин периферична резистентність до інсуліну викликає посилену продукцію глюкози печінкою, що призводить до подальшої гіперглікемії. Жирова тканина, як один з найбільших ендокринних органів в організмі, виробляє різні речовини, в тому числі фактор некрозу пухлин-альфа (TNF-альфа), який збільшує ліполіз (розщеплення жирів) і впливає на метаболізм глюкози та жирів. Цей процес викликає збільшення вільних жирних кислот в плазмі крові. Сукупність цих процесів і викликає розвиток цукрового діабету.

Генетика цукрового діабету: Причини виникнення та ризики для вашої дитини

Відмінності на біохімічному рівні

У різних етнічних груп існують відмінності на біохімічному рівні, які можуть пояснити таку різницю у показниках частоти розвитку діабету. До них відносяться відмінності у виробництві глюкози в печінці, глюконеогенезі, чутливості до периферичного інсуліну та фармакогенетиці (реакція на ліки обумовлена генетичними факторами).

Наприклад, афроамериканці для підтримання нормоглікемії при вживанні глюкози потребують вироблення більшої кількості інсуліну порівняно з європейцями. Ця генетична відмінність спостерігається у людей африканського походження у всьому світі, незалежно від того, де вони живуть. Це зниження чутливості до інсуліну спостерігається у всіх етнічних групах порівняно з людьми з білою шкірою.

Нещодавній метааналіз та систематичні огляди вказали на підвищений ризик ЦД 2-го типу при споживанні білого рису серед азійського населення. Попередні дослідження показали, що ідентичні вуглеводні навантаження викликають в азійців у 2–3 рази вищі піки глюкози після прийому їжі порівняно з європеоїдами, що сприяє підвищенню схильності до цукрового діабету 2-го типу.

Крім того, було продемонстровано, що швидкість спорожнення шлунка після їжі, що містить вуглеводи, позитивно корелює з рівнем глюкози після прийому їжі. Прискорене всмоктування вуглеводів після швидкого спорожнення шлунка у деяких етнічних популяціях із високим рівнем захворюваності на діабет і порушенням толерантності до глюкози може бути фактором, що сприяє підвищенню ризику діабету та метаболічного синдрому.

Читайте також:

Українці можуть взяти участь у дослідженні генетики діабету 1 типу

Діабет-блогер про життя в Канаді: «У нас два різні діабети»

«Звідки взявся мій діабет?» 9 популярних питань і відповідей для новачків