Що таке подвійний діабет та кому він загрожує?

Можливо, ви чули термін «подвійний діабет», але що він означає, як проявляється та хто знаходиться в зоні ризику?

Читайте далі, щоб дізнатися більше.

Автор: Ольга Гончар, медична редакторка

Що таке подвійний діабет?

Подвійний діабет (ПД) — це підтип цукрового діабету 1-го типу або третій тип ЦД, при якому одночасно спостерігається дефіцит інсуліну (як при ЦД 1) та резистентність до інсуліну (як при ЦД 2). Термін «подвійний діабет» був придуманий для опису осіб з ЦД 1-го типу, які мають надлишкову вагу, сімейну історію ЦД 2-го типу та/або клінічні ознаки інсулінорезистентності.

Найпершими описали ПД вчені Теупе та Бергіс у 1980-х роках, коли продемонстрували, що особи з ЦД 1-го типу, які мали принаймні одного родича з ЦД 2-го типу, мали гірший глікемічний контроль із підвищеною потребою в інсуліні та, як правило, мали більшу масу тіла порівняно з тими, хто не мав сімейного анамнезу захворювання на ЦД 2-го типу. Таким чином, автори запропонували підтип ЦД 1-го типу із сімейним анамнезом ЦД 2-го типу як «подвійний діабет».

Наскільки поширений ПД?

Точний рівень захворюваності ПД невідомий, тому визначити поширеність ПД дуже складно.

Пацієнти з ЦД 1-го типу мають 4% ризик розвитку ЦД 2-го типу. Близько 25% пацієнтів з ЦД 1-го типу страждають ожирінням, що ставить їх під загрозу розвитку ЦД 2-го типу або інсулінорезистентності.

ПД має в середньому однакову поширеність серед чоловіків та жінок, з невеликою перевагою в сторону чоловіків.

Які причини розвитку ПД?

Діабет, в тому числі й ПД, є складним поєднанням метаболічних порушень. На розвиток ПД впливають спадкові, екологічні та поведінкові фактори, зокрема:

Генетичні фактори: вважається, що основні гени, які незалежно пов'язані з ЦД 1-го типу або ЦД 2-го типу, можуть діяти як генетичні детермінанти подвійного діабету.
Фактори навколишнього середовища: зростаючий рівень ожиріння у дітей і дорослих також збільшує ризик розвитку деяких метаболічних захворювань поряд з ризиком розвитку ЦД 2-го типу (включаючи осіб з уже наявним ЦД 1-го типу).

Які ознаки та симптоми подвійного діабету?

Пацієнти з ПД мають поєднання типових симптомів ЦД обох типів.

Прискорене сечовипускання (поліурія)
Надмірна спрага (полідипсія)
Підвищений апетит (поліфагія)
Ожиріння і надмірна маса тіла
Чорний акантоз / Acanthosis nigricans (стан шкіри, що характеризується появою пігментації складках тіла)
Наявність кетозу (підвищений рівень кетонових тіл в тканинах)
Присутні аутоантитіла, пов'язані з діабетом

Симптоми ПД у дітей і дорослих з уже наявним ЦД 1-го типу:

Надлишкова вага
Збільшення дозування інсуліну для контролю рівня цукру в крові
Гіпертонія або підвищення артеріального тиску
Підвищення рівня холестерину та ЛПНЩ в крові або дисліпідемія
Недостатній або неадекватний контроль діабету
Синдром полікістозних яєчників у жінок

Симптоми ПД у дітей і дорослих з уже наявним ЦД 2-го типу:

Підвищене аутоімунне навантаження (за даними лабораторних тестів)
Надмірна маса тіла
Підвищений артеріальний тиск
Чорний акантоз / Acanthosis nigricans (стан шкіри, що характеризується появою пігментації складках тіла)
Підвищення рівня холестерину та ЛПНЩ в крові або дисліпідемія
Синдром полікістозних яєчників (гормональне порушення, поширене у жінок репродуктивного віку)

Як діагностується подвійний діабет?

Діагноз ПД складно поставити, оскільки досі немає чітких критеріїв або лабораторних тестів для стовідсоткового підтвердження цього стану. Тому для встановлення діагнозу ПД проводять ряд досліджень:

Глюкоза плазми.
Рівень глікованого гемоглобіну: nест на HBA1C визначає та оцінює середній рівень глюкози в плазмі за останні три місяці.
Тести для диференційної діагностики: oоб допомогти розрізнити два типи ЦД додатково визначається рівень інсуліну, С-пептиду та імунні маркери, такі як декарбоксилаза глутамінової кислоти та аутоантитіла до клітин острівцевого апарату підшлункової залози.

Які методи лікування ПД?

Оскільки резистентність до інсуліну є основним причинним фактором ПД, лікування цього типу діабету передбачає додавання до схеми лікування препаратів, які підвищують чутливість клітин до інсуліну (інсулінсенситайзерів).

Також важливе значення має корекція способу життя, нормалізація ваги тіла, формування здорових харчових звичок та регулярні фізичні вправи.

Пацієнти з ПД потребують вищих доз інсуліну для підтримки нормального рівня цукру в крові. Тому необхідно використовувати спосіб титрування дози інсуліну (поступове нарощування дози інсуліну до мінімальної необхідної для підтримання нормального рівня глюкози в крові), щоби забезпечити достатній глікемічний контроль.

Співіснування діабету ЦД 1-го та 2-го типів потенціює ризики ускладнень від обох типів. Таким чином, пацієнти з ПД мають вищий ризик розвитку мікросудинних і макросудинних ускладнень діабету. У разі невчасної діагностики ПД та відсутності адекватного лікування, стан буде поступово ускладнюватись. Буде потрібно більше інсуліну для підтримання нормального рівня глюкози, що викликатиме збільшення ваги та підвищуватиме інсулінорезистентність, що вимагатиме ще більших доз інсуліну. Однак прийняття ефективної терапевтичної схеми поряд зі зміною способу життя може допомогти в підтримці нормального рівня цукру в крові, а також запобігти подальшим ускладненням.

Читайте також:

Що таке LADA діабет? Симптоми, причини виникнення та варіанти лікування

MODY: рідкісна спадкова форма діабету

Нещодавно діагностований діабет 1 типу: Що потрібно знати?