EASD 2026: найцікавіші дослідження та розробки, представлені на найбільшій європейській конференції з діабету

У вересні 2026 року в Мілані відбулася щорічна конференція Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD). Захід об’єднав понад 16 000 фахівців, які представили результати лабораторних досліджень, клінічних випробувань і розробок у сфері лікування цукрового діабету.

Серед головних тем конференції — можливість сповільнити розвиток цукрового діабету 1-го типу (ЦД1), відновлення функції клітин підшлункової залози при діабеті 2-го типу (ЦД2), нові препарати для зниження ваги, розвиток автоматизованих систем подачі інсуліну та застосування штучного інтелекту в діагностиці. Окрему увагу дослідники приділили жіночому здоров’ю, ремісії ЦД2 за допомогою змін способу життя та покращенню медичної допомоги під час вагітності.

Розглянемо найцікавіші результати EASD 2026 і з’ясуємо, які перспективи вони відкривають для людей з цукровим діабетом.

• 
• Автор: Анастасія Цвігун, редакторка, психологиня
• access_time
• more_horiz

  • phone_in_talk close

---

Цукровий діабет 1-го типу: акцент на ранньому виявленні

Зазвичай цукровий діабет 1-го типу виявляють після появи характерних симптомів: різка невмотивована втрата ваги, сильна спрага, часте сечовипускання та дратівливість. Проте на цьому етапі захворювання вже може суттєво впливати на самопочуття людини. Нерідко пацієнти потрапляють до лікарні вже з діабетичним кетоацидозом (ДКА) — гострим ускладненням, що становить загрозу для життя.

Сьогодні дослідники прагнуть змінити такий підхід: виявляти ризик захворювання раніше, спостерігати за його розвитком і, за можливості, втручатися ще до появи клінічних симптомів.

Науковці вивчають різні етапи розвитку ЦД1 — від визначення генетичної схильності до способів впливу на імунні процеси, які призводять до руйнування бета-клітин підшлункової залози. Важливим кроком стало схвалення теплізумабу — препарату імунотерапії, здатного сповільнювати прогресування ЦД1 на ранній стадії. Це відкриває перспективи для подальшого розвитку терапії, спрямованої на зміну перебігу хвороби.

Щоб такі підходи могли приносити користь, потрібно вчасно виявляти людей із підвищеним ризиком захворювання. Саме тому значна увага на EASD 2026 була присвячена скринінгу цукрового діабету 1-го типу.

У межах європейської дослідницької програми EDENT1FI фахівці з восьми країн представили результати пілотних програм скринінгу дітей і підлітків. Загалом обстежили понад 140 000 осіб. У 627 із них, тобто приблизно у 0,45%, виявили ЦД1 на ранній стадії.

Отримані результати свідчать, що масштабне обстеження дитячого населення на ранні ознаки захворювання може бути здійсненним та ефективним.

Чи можна відновити бета-клітини при діабеті 2-го типу?

Бета-клітини підшлункової залози виробляють інсулін, необхідний для регулювання рівня глюкози в крові. При цукровому діабеті 2-го типу їхня функція поступово погіршується, а частина клітин з часом може гинути. Тому один із напрямів сучасних досліджень — пошук способів захистити ці клітини та стимулювати їхнє відновлення.

Японські вчені вивчали, чому з віком бета-клітини гірше справляються зі своєю роботою. Виявилося, що старіння супроводжується ознаками клітинного стресу та зниженням здатності до самовідновлення. Одну з ключових ролей у цих процесах, імовірно, відіграє білок NUPR1.

У лабораторних експериментах зниження рівня цього білка допомагало старіючим бета-клітинам виживати й активніше розмножуватися. Ці результати можуть стати основою для подальшого вивчення механізмів, які впливають на збереження клітин підшлункової залози.

Інший напрям досліджень пов’язаний із білком меніном. Він обмежує ріст бета-клітин, фактично стримуючи їхнє розмноження. Експериментальний препарат KO-7246 розробили для впливу на цей механізм і стимулювання регенерації клітин.

У лабораторних умовах препарат сприяв виживанню та розмноженню людських бета-клітин, а в дослідженнях на мишах допомагав знижувати рівень глюкози в крові.

Обидва напрями поки перебувають на ранніх етапах досліджень. Їхні результати ще не доводять, що вчені зможуть відновити функцію підшлункової залози в людей із ЦД2. Проте вони допомагають краще зрозуміти, як захистити клітини, що виробляють інсулін, і створюють підґрунтя для розроблення нових методів лікування в майбутньому.

Схуднення без втрати м’язової маси

Препарати на основі GLP-1 змінили підходи до лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння. Вони допомагають знижувати масу тіла, але під час значного схуднення людина може втрачати не лише жир, а й м’язову тканину.

Це важливий момент, адже м’язи потрібні не тільки для руху. Вони беруть участь у регуляції обміну глюкози, впливають на чутливість до інсуліну, підтримують здоров’я кісток і фізичну функціональність у старшому віці. Тому дослідники дедалі більше уваги приділяють не лише кількості втрачених кілограмів, а й тому, за рахунок яких тканин відбувається схуднення.

Одним із помітних результатів конференції стало дослідження комбінації тревогрумабу із семаглутидом. У клінічному випробуванні взяли участь 975 людей з ожирінням. За даними дослідників, поєднання двох препаратів приблизно вдвічі зменшувало втрату м’язової маси порівняно із застосуванням лише семаглутиду.

Це може стати важливим кроком до лікування, яке допомагає не тільки знижувати вагу, а й краще зберігати м’язи. Однак необхідні додаткові дослідження, щоб оцінити довгострокові результати, безпеку та практичну користь такої комбінації.

Ще одна перспективна розробка — COR-139. Цей експериментальний препарат впливає одночасно на чотири гормональні системи: GLP-1, GIP, амілін і кальцитонін. У дослідженнях на тваринах він забезпечував більш виражене зниження маси тіла порівняно з наявними підходами, водночас сприяючи збереженню м’язів.

На момент представлення результатів дослідники планували розпочати клінічні випробування препарату за участю людей з ожирінням у 2026 році.

AID-система з подвійним гормональним регулюванням

Автоматизовані системи подачі інсуліну (AID) допомагають людям з цукровим діабетом 1-го типу підтримувати рівень глюкози в цільовому діапазоні. Вони використовують дані безперервного моніторингу глюкози (CGM), щоб автоматично коригувати подачу інсуліну.

Наступний крок у розвитку цих технологій — системи з подвійним гормональним регулюванням. Окрім інсуліну, вони подають глюкагон — гормон, який сприяє підвищенню рівня глюкози, коли той знижується. Теоретично це може допомогти системі швидше реагувати на ризик гіпоглікемії (падіння рівня цукру в крові).

Дослідницька група з Нідерландів представила результати 12-місячного випробування такої системи за участю 243 дорослих з ЦД1.

Система з двома гормонами покращувала час перебування в цільовому діапазоні глюкози (Time in Range, TiR) порівняно з режимом багаторазових щоденних ін’єкцій інсуліну. Водночас вона не продемонструвала переваги над найсучаснішими гібридними системами із замкнутим контуром, які використовують лише інсулін. Крім того, у групі подвійного гормонального регулювання частіше спостерігали тяжкі епізоди гіпоглікемії.

Водночас напрям залишається перспективним. Мета таких розробок — зробити контроль цукрового діабету 1-го типу більш автоматизованим, зменшити кількість щоденних рішень, які людина має ухвалювати самостійно, і полегшити життя з діабетом.

Менструальний цикл і менопауза: важливі чинники контролю діабету

Гормональні зміни можуть впливати на чутливість до інсуліну та коливання глюкози. Проте індивідуальні особливості цього впливу досі недостатньо вивчені, а клінічні рекомендації не завжди враховують зміни протягом менструального циклу та менопаузи.

На конференції представили дослідження зі Швейцарії, у якому проаналізували 380 менструальних циклів у жінок із ЦД1, що користувалися гібридними системами подачі інсуліну із замкнутим контуром.

Дослідники виявили, що протягом циклу змінювалися чутливість до інсуліну, потреба в ньому та показники глікемії. Зокрема, потреба в інсуліні зазвичай зростала в середині лютеїнової фази — періоду після овуляції та до початку менструації.

Це ще раз підкреслює, що зміни рівня глюкози можуть бути пов’язані не лише з харчуванням, фізичною активністю чи дозуванням інсуліну, а й із гормональними коливаннями. 

Дослідники наголосили на необхідності краще враховувати ці особливості в клінічних рекомендаціях і під час удосконалення автоматизованих систем.

Не менш важливою темою стала менопауза. Цей період супроводжується гормональними змінами, які можуть впливати на обмін речовин, серцево-судинну систему, кістки та м’язи. Для жінок з діабетом ці питання особливо актуальні, оскільки саме в цих сферах у них можуть бути додаткові ризики.

Краще розуміння та підтримка на цьому етапі життя мають вирішальне значення для того, щоб допомогти жінкам ефективніше долати ці виклики.

Ремісія ЦД2: яку роль відіграють харчування та фізична активність?

Чи можуть структуровані фізичні вправи посилити ефект програми схуднення та допомогти молодим людям з цукровим діабетом 2-го типу досягти ремісії? Це питання вивчала команда проєкту RESET for REMISSION.

У дослідженні взяли участь 96 людей віком від 18 до 45 років, які мали ЦД2 та ожиріння. Учасників розподілили на дві групи. Перша проходила комплексну програму: протягом 12 тижнів дотримувалася низькокалорійної дієти та двічі на тиждень виконувала організовані тренування, що поєднували аеробні вправи й силові навантаження. У наступні 12 тижнів учасники продовжували дотримуватися харчування для підтримання ваги та виконували вправи вдома. Друга група отримувала стандартне лікування ЦД2.

Через шість місяців від початку дослідження майже половина учасників комплексної програми досягла ремісії. У групі стандартного лікування цей показник становив лише 4%.

Відрізнялися й результати щодо маси тіла: у першій групі середня втрата ваги становила 8,4 кг, а в другій — 1,2 кг. Важливо, що учасники комплексної програми переважно зберегли м’язову масу. Крім того, у них зменшилася кількість жиру в печінці, покращилася фізична форма та підвищилася якість життя.

Ці результати свідчать, що поєднання змін харчування та регулярної фізичної активності може бути ефективною стратегією для частини молодих людей з ЦД2. Збереження м’язів під час схуднення важливе не лише для фізичної сили, а й для довгострокового метаболічного здоров’я.

ШІ для виявлення діабету та його ускладнень

Штучний інтелект (ШІ) дедалі активніше досліджують як інструмент для раннього виявлення захворювань. На EASD 2026 представили розробки, які потенційно можуть спростити скринінг цукрового діабету, зокрема 2-го типу, та діабетичних ускладнень.

Одна з команд досліджувала можливість оцінювати ризик ЦД2 за коротким голосовим записом. Для навчання алгоритму використали записи понад 60 000 людей — як із діабетом, так і без нього. Система аналізувала особливості мовлення та визначала закономірності, пов’язані із захворюванням.

У 80% випадків алгоритм присвоював вищий показник ризику людям із ЦД2, ніж учасникам без цього діагнозу. Такий результат свідчить про потенціал технології, але не означає, що голосовий запис може замінити лабораторні аналізи або самостійно підтвердити діагноз.

У майбутньому подібні інструменти можуть допомагати визначати людей, яким варто пройти додаткове обстеження. Зразок мовлення можна записати телефоном або через застосунок, що потенційно зробить попередню оцінку ризику доступнішою.

Ще один напрям — виявлення діабетичної ретинопатії за фотографіями сітківки ока. Це ускладнення діабету може загрожувати зором, а на ранніх стадіях людина не завжди помічає зміни.

Дослідники протестували системи ШІ, які аналізують зображення сітківки без попереднього використання крапель для розширення зіниць. За представленими результатами, система правильно визначила всі випадки очних захворювань, що загрожують зору.

Якщо подальші дослідження підтвердять ефективність і безпеку такого підходу, він може зробити скринінг доступнішим, зокрема для людей, які не проходять регулярних офтальмологічних обстежень. Проте ШІ має залишатися допоміжним інструментом, а результати його роботи потребують належної клінічної оцінки.

Вагітність і ЦД2: потреба в більш узгодженій підтримці

Зростання кількості випадків цукрового діабету 2-го типу серед молодих дорослих означає, що дедалі більше жінок проходять період вагітності із цим діагнозом. Водночас даних про те, як найкраще організувати допомогу цій групі до, під час і після вагітності, усе ще недостатньо.

На конференції було представлено результати дослідження, присвяченого прогалинам у наукових знаннях та пріоритетам у цій галузі. Дослідники проаналізували наявні дані та виявили, що жінки з діабетом 2-го типу, особливо до та після вагітності, недостатньо представлені в наукових дослідженнях, спрямованих на покращення медичного обслуговування та результатів для здоров’я.

Вони також дослідили досвід жінок з ЦД2 під час вагітності. Багато хто з них повідомляв про різноманітні труднощі: емоційне навантаження, практичні проблеми та складнощі у взаємодії із системою охорони здоров’я. Це свідчить про потребу не лише в медичних рекомендаціях, а й у більш узгодженій підтримці, що враховує життєві обставини та потреби конкретної жінки.

Серед напрямів покращення допомоги дослідники назвали доступ до медичного супроводу ще на етапі планування вагітності та підтримку здорового набору ваги під час вагітності.

Такі заходи мають бути частиною індивідуального плану ведення вагітності, який враховує стан здоров’я жінки та потребує узгодженої роботи медичних фахівців.

---

***Джерело: diabetes.org.uk

Читайте також:

Моніторинг 2 в 1: FDA схвалило перший носимий пристрій, який одночасно відстежує глюкозу та кетони

Вчені створили бактерії, які можуть «відчувати» глюкозу та знижувати її рівень

Життя без інсуліну: наскільки близько наука підійшла до лікування цукрового діабету 1 типу?