Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...»

Ніщо так не надихає людей з діабетом, як реальні приклади інших людей з діабетом.

Стати майстром спорту, призером Spartan Race, пробігти марафон — чому б ні? Ви можете досягнути всього, чого забажаєте. Так вважає герой нашої статті й доводить це своїм прикладом.

Тож надихайтеся його історією.

Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...» - изображение

Автор: Анастасія Цвігун, редакторка

Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...» - 2 изображение

Назар Надільний, 30 років (стаж ЦД 1 — 17 років), персональний фітнес-тренер та онлайн-наставник, майстер спорту зі стрітліфтингу.

м. Тернопіль (файне місто Тернопіль :D)

Instagram: @nazar_nadilnyi

Про діабет

Все почалося з типових для ЦД1 симптомів: різка невмотивована втрата ваги, постійна і сильна спрага, часте сечовипускання, зміни настрою.

За один місяць я схуд майже на вісім кілограмів (і це було дуже помітно!). Почав пити багато рідини, в тому числі й солодкого соку, бо ніхто ще не здогадувався про мій діабет. Став дуже дратівливим, майже повністю зник апетит, настрій...

Коли стан почав погіршуватися, батьки відвели мене до місцевої дитячої лікарні, де мені спочатку встановили невірний діагноз. Тож я проходив так іще кілька днів. До обласної лікарні я потрапив вже у дуже важкому стані — близькому до коми. Там, після здачі аналізів, мені діагностували цукровий діабет 1-го типу та зробили перший у моєму житті укол інсуліну. До сьогодні я зробив таких майже 30 тисяч.

Я пробув в лікарні 21 день. Пам'ятаю, що батьки дуже хвилювалися, були розгублені... Тоді я і сам толком не розумів, що таке діабет, адже був ще дитиною. Все відбувалося ніби в тумані.

Як я прийшов у спорт

В школі у мене була довідка про звільнення від фізкультури, як, мабуть, у більшості дітей з ЦД 1-го типу. Хоча насправді спорт для нас дуже важливий. Потрібно рухатися, розвивати тіло, дихальну систему (це я зрозумів вже потім).

Коли починалося заняття, я одразу сідав на лавочку і думав, що так і в житті завжди буду на «лаві запасних». Почувався дуже пригніченим…

У випускних класах міг трохи пограти в футбол із хлопцями. Ось, напевно, і все.

Більш серйозно я почав займатися спортом у віці 19-20 років. За літо набрав дуже гарну форму, додав у вазі. Коли прийшов до університету, всі одногрупники були здивовані, робили багато комплементів. Мені це подобалось! Моя самооцінка виросла. Я класно себе почував, круто виглядав і вже менше переймався через діабет.

Початково я пішов в зал не через захворювання, а просто тому, що хотілося. Бо мої друзі, одногрупники йшли. Через деякий час я вже не міг без спорту.

Моє найяскравіше спортивне досягнення

Перша марафонська дистанція у 42 км, яку я пробіг у Варшаві у 2018. Це були найяскравіші емоції! Останні секунди на фініші ні з чим не порівняти. Раджу спробувати!

Взагалі у мене не було мети бігати. Мене надихнув один чоловік, з яким мені довелося поспілкуватися за кордоном. У свої 72 він пробіг повну марафонську дистанцію в Афінах. Я подумав: «А чому я не зможу?» Почав тренуватись і вже через пів року пробіг свій перший марафон (хоч зазвичай новачку потрібно 1,5-2 роки підготовки). Це було сильне зростання над собою, справжній вихід із зони комфорту.

Сьогодні серед моїх спортивних досягнень дві марафонські дистанції 42,2 км, призові місця за участь у перегонах з перешкодами та різноманітних бігових змаганнях, як-от Spartan Race, Race Nation, Dyka Gonka.

Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...» - 3 изображение

Останній ГГ

Зазвичай тримаю ГГ в межах 6.1-6.7. Наразі переходжу на інший інсулін (ніяк не могли підібрати коректне дозування з лікарем). Тож мій останній глікований — 7.2. Для мене це найвищий показник за останні 5 років.

Помпа чи ручка?

Ручка.

Що завжди у моїй спортивній сумці

В сумці завжди є щось від гіпо: цукор в стіках, батончики або сік. Завжди є пляшка води. Зазвичай я користуюся сенсором, а якщо ні — тоді ще глюкометр і смужки.

Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...» - 4 изображение

Про контроль цукрів під час тренувань

Останні пів року я користуюся моніторингом FreeStyle Libre. Ніколи не починаю тренування з низьким цукром. Ідеально для мене — починати займатися навіть з цукром 10, тоді за 60 хв після тренування зазвичай він опускається до 4-5 ммоль/л — і можна їсти. Якщо почну тренуватися з цукром 5-6, вірогідність гіпо — 90%. Бували випадки, коли доводилося зупиняти заняття, щоб підняти цукор, але це рідкість.

Про перепони та труднощі

Вони є і, мабуть, будуть надалі. Просто з часом вчишся до цих «труднощів» пристосовуватись.

Якщо ти робиш щось, де немає труднощів і перепон, тоді ти щось не те робиш. Так не буде зростання в жодній зі сфер життя. Вважаю, потрібно завжди виходити з зони свого комфорту і прагнути розвитку.

Насправді діабет має й свої переваги: він спонукає вас якісно харчуватися, бути фізично активним, ретельніше дбати про своє здоров'я: хто ще проходить стільки перевірок і здає стільки аналізів на рік, як людина з ЦД? За належного контролю цукрів люди з діабетом можуть виглядати та почуватися навіть краще, ніж ті, хто його не мають.

Найбільший спортивний epic fail через діабет

ОБЕРЕЖНО! НЕ ПОВТОРЮВАТИ!

2021 рік, перегони Spartan Ukraine. До них я готувався три місяці з тренером-чемпіоном. Дуже хотів перемогти. Підготовка була важкою і виснажливою. До змагань я підійшов у своїй найкращій формі: міг швидко бігти, багато підіймати, тобто був універсально підготовлений. Але в день змагань за годину до старту (мабуть, через мандраж і переживання) мій цукор піднявся до 24! Я намагався його збити, але марно. П'ять хвилин до старту. Цукор — 20 ммоль/л.

Звичайно я мав би зняти свою реєстрацію і не виходити на старт. Але амбіції мене перемогли — і я вирішив все ж вийти на дистанцію.

Перші шість кілометрів я біг у першій трійці. Далі почало ставати гірше просто з кожним метром... Я вже більше йшов, ніж біг. Перегони я провалив. Фінішував сьомим з п'ятнадцяти учасників у своїй категорії.

Але тут справа не в місці, а в тому, що я міг собі дуже сильно нашкодити, вийшовши на старт з такими цукрами. Це неприпустимо. Не повторюйте у реальному житті :D

Наступна велика ціль у спорті

Мрію підготуватись і виступити на змаганнях з бодибілдингу та фітнесу в категорії Менс Фізик, хоча б на Кубку України. А також стати учасником і фінішером Iron Man. Це дистанція, яка складається з трьох дисциплін: плавання, велосипед і біг. Спочатку учасник повинен проплисти 4 км, потім проїхати 180 км і пробігти ще 42 км. Це повна дистанція. А я б не відмовився і від половини (70.3 км).

Професійна підготовка до змагань, як і самі змагання, це завжди максимальний стрес для організму, що дуже сильно впливає на подальший перебіг діабету та його компенсованість. Крім того, це потребує багато часу, великих фінансових затрат тощо.

Наразі я не ставлю якихось масштабних спортивних цілей, та просто хочу бути здоровим завдяки спорту.

Що б я порадив людині, яка нещодавно дізналася про свій діабет

1. Заспокоїтись. Діабет — це лише новий стиль життя, до якого доведеться пристосуватися.

2. Читати, вивчати, шукати якісну інформацію про життя з діабетом. Підписатися на корисні діабет-платформи, як-от mysugar.media.

3. Дізнатися про приклади відомих людей з діабетом (а їх чимало!): акторів, співаків, спортсменів — тих, хто досягнув успіху, попри все. Це дуже мотивує.

Майстер спорту з діабетом: «Я думав, що завжди буду на лаві запасних...» - 5 изображение

З діабетом можна робити все! Було б бажання. Головне — підлаштувати свій цукровий під свій стиль життя. Насправді ви можете досягнути всього, чого забажаєте.

Усім гарних цукрів!

Читайте також:

Айтівець з діабетом про загрозу ампутації, стартап Sugarrr та волонтерство під час війни

Зірки з діабетом, що надихають редакцію журналу СахарОК

Фільми, в яких фігурує цукровий діабет