Перехід на інсулінову помпу: кому і коли показане використання ПІТ?

Якщо ви вирішили або міркуєте над тим, щоби перейти зі шприц-ручки на інсулінову помпу, вам важливо знати деякі нюанси використання ІП.

З цієї статті ви дізнаєтеся про те, що таке інсулінова помпа, як вона працює, які її переваги та недоліки поріявняно зі шприц-ручкою. А також про те, як відбувається процес переходу на ІП, кому показане та протипоказане використання помпи.

Перехід на інсулінову помпу: кому і коли показане використання ПІТ? - изображение

Автор: Ольга Гончар, медичний редактор

Розберімося з поняттями

Шприц-ручка

Інсуліновий шприц-ручка — це прилад для введення інсуліну підшкірно. Це по суті одноразовий або багаторазовий інсуліновий шприц, в середину якого вставляється невеликий картридж з інсуліном. Зручність використання шприц-ручки полягає в першу чергу в тому, що її легко носити з собою, ін’єкцію виконувати швидко і непомітно, а необхідну дозу можна виставити в спеціальному віконці навпроти стрілки з допомогою повороту обертового елемента.

Інсулінові шприц-ручки: види, поради щодо використання та зберігання

До переваг шприц-ручок можна віднести високу точність дозування, зручність конструкції, мінімальні больові відчуття завдяки тонким і коротким голкам, привабливий зовнішній вигляд, та доступні ціни. Серед недоліків головними є складності в розрахунку дози при позапланових прийомах їжі та фізичних навантаженнях та необхідність не виймати голку при ін’єкції ще деякий час.

Інсулінова помпа

Інсулінова помпа (тривале підшкірне введення інсуліну (CSII)) — це пристрій для введення інсуліну в організм, який подає інсулін у безперервному індивідуально запрограмованому режимі.

Інсулінова помпа (ІП) це найбільш фізіологічний з усіх відомих методів введення інсуліну.

Інсулінова помпа: словник з невідомих термінів

ІП дає змогу найточніше моделювати фізіологічну криву секреції інсуліну за допомогою інсуліну ультракороткої дії, який постійно потрапляє в організм у двох режимах: базисному (імітує базальну секрецію інсуліну) та болюсному (імітує стимульовану його секрецію у відповідь на вживання їжі). Також ІП забезпечує гнучкіше й точніше дозування інсуліну порівняно з багаторазовими ін’єкціями інсуліну протягом доби.

Переваги ІП перед введенням інсуліну шприц-ручкою:

Більш фізіологічне введення інсуліну. Внаслідок постійного введення інсуліну ультракороткої дії в малих дозах (0,025-0,05 МО), не створюється депо інсуліну в підшкірно-жировій клітковині, стає можливим прогнозувати підтримання сталого рівня інсуліну в крові (до прикладу, варіативність всмоктування інсуліну тривалої дії з жирової клітковини становить приблизно 50%, а при використанні ІП цей показник знижується до 2,8-3 %);
Зменшення кількості ін’єкцій інсуліну. Пацієнтам з ЦД 1-го типу необхідно вводити інсулін до 5 ін’єкцій на добу. Інсулін в ІП вводиться через катетер протягом кількох діб в одне й те ж саме місце.
Зменшення частоти й тяжкості гіпоглікемій та діабетичного кетоацидозу. Певні моделі інсулінових помп дають змогу бачити показники глікемії в режимі реального часу (значення ГК відображаються на екрані помпи). Це допомагає швидше й точніше реагувати на зміни рівня цукру в крові та уникнути гіпоглікемій, особливо при порушенні чутливості до них. Новітні удосконалені моделі вміють також самостійно змінювати швидкість введення інсуліну, щоб нормалізувати глікемію та здатні відключати подачу інсуліну при гіпоглікемії.
Скорочення діапазону коливань глікемії завдяки індивідуальній схемі введення інсуліну.
Забезпечення високого рівня інсуліну в період феномену «ранкової зорі». Феномен «ранкової зорі» — стан різкого підвищення рівня глюкози в крові більш ніж на 1,1 ммоль/л в кінці ночі (зазвичай між 2 і 8 годинами). Введення інсуліну в ІП можна програмувати таким, чином, щоб стабілізувати рівень глюкози в ранкові години.
Зменшення периферичної гіперінсулінемії, що дає змогу запобігти інсулінорезистентності. При введенні інсуліну за допомогою шприц-ручки в жировій тканині створюється депо інсуліну, яке локально впливає на тканини-споживачі глюкози, що з часом знижує їх здатність її поглинати.
Збереження даних, передача їх на комп'ютер для обробки та аналізу. Більшість інсулінових помп зберігають у своїй пам'яті журнал даних за останні 1-6 міс. Це інформація про те, які дози інсуліну вводили і який був рівень глюкози в крові. Ці дані зручно аналізувати як самому пацієнту, так і його лікарю.
Відсутність вікових обмежень застосування.
Покращення якості життя пацієнта з ЦД1. Введення інсуліну за допомогою помпи є більш зручним, безболісним та непомітним. Також використання ІП дає можливість пацієнту мати динамічний графік харчування, який підходить до його ритму та способу життя.

Недоліки ІП

Недоліки застосування інсулінових помп:

Дороговартісність пристрою та розхідних матеріалів (резервуар/картридж для інсуліну та інфузійну систему доведеться купувати щомісяця або частіше);
Можливість збою помпи через технічні неполадки та необхідність повернення до щоденних ін’єкцій до усунення проблеми з помпою;
Інфікування місця підшкірного введення канюлі;
Необхідність носити на собі чужорідний предмет 24/7.

Перехід на інсулінову помпу

Пацієнт, або його батьки мають бути відповідальними та психологічно стійкими. Найперше — слід звернутись до свого лікаря-ендокринолога, щоб визначити доцільність використання ІП. Лікар підготує необхідні документи для госпіталізації, адже перед встановленням ІП необхідне стаціонарне спостереження пацієнта та визначення правильного дозування інсуліну спеціалістом.

Перед встановленням ІП пацієнтові необхідно пройти відповідне навчання, щоб ознайомитись з тим як працює інсулінова помпа, її будова, що таке канюлі, картриджі, як часто їх необхідно міняти, де носити ІП, куди можна встановлювати канюлю, як доглядати за місцем ін’єкції, як приймати душ тощо. Пацієнтові необхідно навчитись правильно запрограмувати помпу, володіти методами розрахунку базисної та болюсної доз інсуліну.

Помпа НЕ працює в автоматичному режимі! Ви маєте самостійно розраховувати кількість споживаних вуглеводів, вимірювати рівень глюкози в крові та разом із лікарем задавати або змінювати налаштування помпи.

Показання для переходу на помпову інсулінотерапію:

Бажання самого пацієнта;
Неможливість досягти адекватної компенсації діабету (показник глікозильованого гемоглобіну вище 7,0%, у дітей — вище 7,5%);
Значні коливання глюкози в крові протягом дня;
Феномен «ранкової зорі»;
Часті прояви гіпоглікемії, в тому числі важкої, особливо вночі;
Інсулін в різні дні діє на пацієнта по-різному (виражена варіабельність дії інсуліну);
Пацієнтки з діабетом під час планування вагітності, при її виношуванні, під час пологів та у післяпологовий період;
Дитячий вік.

В США близько 80% дітей із ЦД 1-го типу використовують інсулінові помпи, в Європі — близько 70%.

Коли ІП протипоказана?

ІП протипоказана в ситуаціях, коли пацієнт не може або не хоче освоїти тактику інтенсивного лікування діабету, тобто навички самоконтролю глюкози в крові, підрахунку вуглеводів за системою харчових одиниць, планування фізичної активності, розрахунку доз болюсного інсуліну.

ВАЖЛИВО: У пацієнта зі встановленою ІП при собі завжди має бути шприц-ручка з інсуліном, оскільки існує ризик швидкого розвитку діабетичного кетоацидозу у разі пошкодження картриджа з інсуліном, випадіння голки, потрапляння великої кількості повітря в голку, ушкодження інфузійної системи, відмови батарейки, недостатньої кількості інсуліну в резервуарі. Якщо раптом подача інсуліну з ІП припиняється, то важкі ускладнення можуть проявитися вже через 4 години.

Читайте також:

Інсулінові шприц-ручки: види, поради щодо використання та зберігання

ІНСУЛІНОВА ПОМПА: словник з невідомих термінів

FDA схвалило біонічну підшлункову залозу iLET для пацієнтів з діабетом 1 типу