Життя з цукровим діабетом 2-го типу часто пов’язане не лише з контролем рівня глюкози, а й зі значним психологічним навантаженням. Постійний самоконтроль, необхідність дотримуватися рекомендацій та страх перед ускладненнями можуть спричиняти стрес, тривогу або пригнічений настрій. Водночас емоційний стан безпосередньо впливає на перебіг захворювання, створюючи замкнене коло.
Усвідомлення взаємозв’язку між психічним станом і перебігом діабету дає змогу ефективніше дбати як про емоційне здоров’я, так і про контроль рівня глюкози.
Вплив діабету та психічного здоров’я є двостороннім. Люди з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) частіше стикаються з депресією та тривожними розладами, а наявність таких станів може ускладнювати самоконтроль захворювання, дотримання рекомендацій щодо харчування, фізичної активності та прийому ліків, що зрештою позначається на показниках глікемії.
Стрес також може впливати на рівень глюкози в крові. Це пояснюється тим, що під час стресу в організмі підвищується рівень кортизолу — гормону, який стимулює вироблення цукру (глюкози) печінкою та зменшує його засвоєння м’язовою і жировою тканиною. В результаті рівень цукру в крові може підвищуватися.
Виникає замкнене коло: стрес підвищує рівень цукру в крові, а високий рівень цукру в крові викликає ще більший фізіологічний стрес, що, у свою чергу, призводить до підвищення рівня кортизолу.
Експерти Американської Діабетичної Асоціації (АДА) наголошують, що емоційне здоров’я не є чимось окремим від діабету — воно відіграє ключову роль у результатах лікування. Тому, важливо приділяти увагу не лише лікуванню діабету, а й емоційному благополуччю.
Деякі лікарські засоби, які використовуються для лікування психічних розладів, як-от депресія, можуть впливати на обмін речовин. Наприклад, деякі види антидепресантів підвищують ризик збільшення маси тіла, що з часом може погіршити перебіг ЦД2; а окремі антипсихотики, які іноді застосовують для лікування депресії, пов’язують із набором ваги, інсулінорезистентністю та порушенням ліпідного обміну.
Однак можливі метаболічні ризики не є причиною відмови від необхідного лікування. Нелікована депресія у людей з діабетом може негативно впливати на рівень глікованого гемоглобіну HbA1c, артеріальний тиск, серцево-судинні фактори ризику, якість життя та інші показники.
Оптимальним підходом є індивідуальний підбір препаратів із урахуванням їхнього метаболічного профілю та регулярний контроль ваги, рівня глюкози й показників ліпідного обміну. Важливу роль відіграє співпраця між психіатром та ендокринологом.
Однією з поширених проблем серед людей з цукровим діабетом 2-го типу є так зване діабетичне вигорання. Цей стан може виникати через постійну необхідність контролювати захворювання та приймати численні рішення, пов’язані з лікуванням.
Щоденні вимірювання глюкози, дотримання режиму прийому ліків, планування харчування, фізична активність, регулярні візити до лікаря — у багатьох це може викликати відчуття виснаження. Особливо складно буває тоді, коли людина докладає значних зусиль, але не бачить бажаних результатів.
Фахівці рекомендують відмовитися від прагнення до ідеального контролю та зосередитися на поступовому прогресі. Показники глюкози варто розглядати як інформацію для прийняття рішень, а не як оцінку власних успіхів чи невдач.
Важливо також визнавати власну втому та труднощі. Контроль діабету — складний і тривалий процес, тому емоційне виснаження в таких умовах є зрозумілою реакцією.
Для людей з цукровим діабетом 2-го типу та супутніми психічними розладами особливо важливою є командна робота різних спеціалістів, зокрема психіатра та ендокринолога.
Найкращі результати досягаються тоді, коли фахівці координують свої дії та враховують як фізичні, так і психологічні потреби пацієнта.
Окрім медикаментозної терапії, існують методи, які позитивно впливають і на емоційний стан, і на показники глікемії:
Практики усвідомленості (майндфулнес). Один огляд показав, що інтервенції на основі майндфулнес мали невеликий, але статистично значущий вплив на рівень глікованого гемоглобіну HbA1c у більшості досліджень, хоча необхідно більше даних.
Групи підтримки. Огляд дев’яти рандомізованих контрольованих досліджень показав, що підтримка через очні групи, peer-коучів, працівників громадського здоров’я та телемедичні програми була пов’язана зі значним зниженням рівня HbA1c у більшості досліджень — до майже 3% протягом 12 місяців.
Регулярні аеробні вправи. Ще один огляд показав, що аеробні вправи одночасно покращують перебіг цукрового діабету 2-го типу та супутні психічні розлади через спільні механізми, сприяючи як кращому глікемічному контролю, так і зменшенню депресії та тривоги.
Цукровий діабет 2-го типу та психічне здоров’я тісно пов’язані між собою. Стрес, тривога або депресія можуть ускладнювати контроль захворювання, а труднощі, пов’язані з лікуванням діабету, своєю чергою здатні погіршувати емоційний стан. Комплексний підхід, своєчасна психологічна підтримка, фізична активність та ефективна взаємодія медичних фахівців допомагають краще контролювати як діабет, так і психічне здоров’я.
Читайте також:
Вигорання від діабету існує: 10 порад, як впоратися зі складним станом
9 способів попіклуватися про себе при діабеті
Життя після діагнозу: як сім’ї адаптуватися до діабету дитини
Діабетична аптечка (онлайн версія) від 6 жовтня 2025
Читати номер
Ви не авторизовані