Іноді відчуття «туману в голові», складнощі з концентрацією чи пам’яттю у людей з цукровим діабетом 1-го типу списують на коливання рівня глюкози. Але що, якщо справа не лише в цьому? Нове дослідження показує: причини можуть бути глибшими. Розповідаємо просто, що саме з’ясували вчені — і чому це змінює уявлення про діабет.
Цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) вважається аутоімунним захворюванням. Це означає, що імунна система, яка має захищати організм, помилково атакує і руйнує власні клітини — у даному випадку, β-клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. Саме інсулін допомагає глюкозі потрапляти в клітини, де вона перетворюється на енергію.
Однак нові наукові дані показують: усе може бути складніше.
Згідно з дослідженням, яке було нещодавно опубліковане в журналі Nature Communications, гени, пов’язані з ризиком розвитку діабету 1-го типу (тобто, невеликі відмінності в ДНК), можуть впливати не лише на імунну систему чи підшлункову, а й на роботу клітин мозку.
Вчені проаналізували великі бази даних (зокрема UK Biobank) і порівняли генетичні особливості близько 20 тисяч людей з цукровим діабетом 1-го типу та майже 500 тисяч здорових людей (без діабету).
З’ясувалося: гени, пов’язані з ризиком розвитку діабету, активні також у клітинах мозку. Особливо — у мікроглії.
Мікроглія — це резидентні (тобто, «місцеві») імунні клітини (макрофаги) центральної нервової системи (ЦНС), що складають 10–15% усіх клітин мозку. Вони виконують захисну функцію, очищають мозок від патогенів і клітинних «відходів», а також беруть участь у формуванні та перебудові синапсів (зв’язків між нейронами).
Саме в цих клітинах виявили активність генів, пов’язаних з ЦД1.
Багато людей з діабетом іноді скаржаться на так званий «brain fog» — затуманення свідомості, труднощі з концентрацією, уповільнення мислення чи проблеми з пам’яттю. Раніше це переважно пояснювали коливаннями рівня глюкози в крові. І це справді важливий фактор.
Але нові дані натякають: можливо, справа не лише в рівні цукру.
Дослідники використали метод менделівської рандомізації. Якщо простими словами, це спосіб перевірити, чи є зв’язок між факторами (наприклад, генами і симптомами), і відокремити реальний зв’язок від випадкових збігів.
Результати показали: між генетичною схильністю до когнітивних особливостей і діабетом 1-го типу можуть існувати спільні біологічні механізми.
Важливо розуміти: це дослідження не доводить, що діабет 1-го типу безпосередньо викликає проблеми з пам’яттю чи мисленням. І так само не означає, що мозок «запускає» діабет.
Йдеться про інше — можливу спільну біологічну основу.
Такий підхід змінює наше уявлення про цукровий діабет 1-го типу: замість того щоб розглядати його лише як проблему підшлункової залози та імунної системи, вчені дедалі частіше говорять про більш комплексну картину, де залучені також процеси в мозку та взаємодія між нервовою й імунною системами.
Це відкриття поки що не змінює лікування. Але відкриває новий напрямок для досліджень і допомагає краще зрозуміти, чому деякі люди з діабетом стикаються з когнітивними труднощами навіть при стабільному рівні глюкози.
В перспективі це може відкрити шлях до більш персоналізованого підходу — з урахуванням не лише рівня цукру, а й особливостей роботи мозку.
Читайте також:
Метформін і мозок: нове відкриття змінює уявлення про те, як працює препарат
Лікування діабету 1 типу: новий крок до життя без інсуліну
Діабетична аптечка (онлайн версія) від 6 жовтня 2025
Читати номер
Ви не авторизовані