Остеохондроз та діабет: Чи існує зв'язок?

Остеохондроз та цукровий діабет. Здавалося б, нічого спільного між цими двома захворюваннями немає. Та чи так це насправді?

Чи може наявність цукрового діабету вплинути на розвиток остеохондрозу? Хто в зоні ризику? Що робити, аби довше зберігати здоров’я хребта пацієнтам з цукровим діабетом? Читайте далі.

Остеохондроз та діабет: Чи існує зв'язок? - изображение

Автор: Ольга Гончар, медична редакторка

Остеохондроз — захворювання хребта, в результаті якого відбувається дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків та кісткової тканини, що проявляється потовщенням відростків хребців і втратою еластичності зв'язок, що йдуть уздовж хребта. Це призводить до старіння, зневоднення та втрати стійкості тканини хряща. Дегенерація міжхребцевих дисків (ДМД) є основною причиною болю в попереку, що хоча б раз у житті вражає 80% дорослого населення.

Фактори ризику розвитку остеохондрозу:

Генетична схильність
Старіння
Зайва вага та ожиріння
Гіподинамія
Куріння
Професійні шкідливості

Чи існує зв'язок між розвитком остеохондрозу та ЦД?

Нещодавні дослідження виявили, що дегенеративні порушення хребта можуть прискорювати метаболічні фактори та токсичне середовище, зокрема наявність у пацієнта цукрового діабет у.

Для пацієнтів з ЦД характерним є наявність хронічного мікрозапального середовища, яке сприяє розпаду матриці міжхребцевих дисків, зниженню синтезу протеоглікану, втраті глікозаміноглікану (ГАГ) і загибелі клітин хряща.

Також хронічна гіперглікемія викликає порушення обміну вуглеводів, білків та інших речовин та мікросудинні ускладнення, що призводить до недостатнього надходження поживних речовин до міжхребцевих дисків і, зрештою, до їх деградації.

Дегенерацію міжхребцевих дисків також посилюють додаткові фактори ризику пов'язані з ЦД — вік та високий ІМТ. З віком в тканині хребця зменшується вміст води, збільшується механічна жорсткість та зменшується висота диска.

Дослідження показують, що у пацієнтів, які мають історію діабету понад 10 років, підвищується ризик розвитку дегенеративних змін міжхребцевих дисків в поперековому відділі хребта, які провокують болі в попереку. Крім того, тяжкість проявів остеохондрозу напряму залежить від якості контролю глікемії.

При недостатній компенсації ЦД, хронічна гіперглікемія призводить до утворення продуктів глікації (приєднання глюкози до амінокислот), які відкладаються у печінці, тканинах багатих колагеном (хрящі, кістки) та на стінках кровоносних судин. Ці гліковані продукти призводять до ущільнення колагену, зокрема у хрящі, що порушує його функцію.

Найяскравішим представником продуктів глікації, який можна визначити лабораторно є глікований гемоглобін. Цей показник служить маркером якості лікування діабету.

Окрім впливу на хрящ, хронічна гіперглікемія призводить до втрати кістками кальцію, розвитку остеопорозу та підвищує ризик переломів.

У групі ризику розвитку остеохондрозу на фоні ЦД знаходяться пацієнти із:

Гіперхолестеринемією та/або дисліпопротеїнемією
Артеріальною гіпертензією
Надмірною вагою та ожирінням
Захворюваннями нирок
Алкогольною та тютюновою залежністю

З іншого боку, прояви остеохондрозу, такі як біль та скутість рухів, можуть погіршувати контроль глікемії. Наприклад, болі в спині можуть ускладнювати фізичну активність, що може впливати на рівень енерговитрат, що своєю чергою збільшує рівень глюкози в крові. Крім того, деякі препарати, які використовують для зменшення симптомів остеохондрозу (нестероїдні та стероїдні протизапальні препарати), можуть сприяти підвищенню рівня глюкози в крові.