«У всьому винне кохання...» Діабет-блогерка про особисту драму, переїзд до Німеччини та забезпечення людей з діабетом

Кристина Фоменко (діаКріс) — діабет-блогерка, постійна учасниця ДіабетФест (*масштабна навчально-розважальна зустріч для людей з цукровим діабетом, що проводилась у 2018-2021 у найбільших містах України, організатор — «Мій цукровий») та наразі — щаслива матуся. На початку 2022 Кристина, як і багато українців, опинилася за кордоном.

Ми розпитали її про переїзд, плюси та мінуси життя у новій країні, забезпечення людей з діабетом та багато іншого.

«У всьому винне кохання...» Діабет-блогерка про особисту драму, переїзд до Німеччини та забезпечення людей з діабетом - изображение

Автор: Анастасія Цвігун, редакторка

«У всьому винне кохання...» Діабет-блогерка про особисту драму, переїзд до Німеччини та забезпечення людей з діабетом - 2 изображение

Кристина Фоменко (діаКріс), 36 років, стаж ЦД1 — 11 років, діабет-блогерка, мама Максима

Дніпро, Україна → Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина

Instagram: @dialife.ua

Вітаю, діа-друзі! Мене звати Кристина. Одинадцять зі своїх 36-ти років я живу з цукровим діабетом 1-го типу. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 я переїхала з Дніпра до Німеччини. У своєму блозі в Instagram розповідаю про життя з діабетом, а ще виховую маленького сина — Максима.

Про переїзд до Німеччини

Спочатку ми не наважувались, але через ряд трагічних подій, загибель мого брата — майора ЗСУ та масовані ракетні атаки на Україну, вирішили — треба їхати. Сину тоді було лише 10 місяців...

Мій стаж ЦД1

Минулого року я відсвяткувала свій перший «ювілей»! (посміхається) А загалом, я живу з діабетом вже 11 років.

Як я захворіла

У всьому винне кохання... 5 років серйозних стосунків: заручини, родинні звʼязки, купівля спільного житла. Та в один день все змінилося. Не розповідатиму інтимних подробиць, але все це зрештою обернулося для мене нервовим зривом та депресією. А через 8 місяців мені діагностували діабет... Не знаю, чи пов'язані ці події одна з одною, але, гадаю, у моєму випадку саме стрес міг стати тим самим «пусковим гачком», що запустив діабет.

Впродовж двох тижнів я почала помічати, що хочу пити — постійно і багато. Дуже схудла та майже нічого не їла.

Одного дня на роботі мене спитали, чи знаю я ознаки цукрового діабету (а я знаю, бо моя мама — лікар-лаборант). Тож коли я вголос озвучила симптоми і співставила факти, мене щось занепокоїло. Вже наступного дня я пішла до лікарні, мій рівень цукру в крові був 12,4 ммоль/л.

Помпа чи ручка?

Шприц-ручка. Для мене це зручно, як у фінансовому плані, так і в плані компенсації. Знаю випадки, коли людям не вдається компенсувати діабет на ручках, і тоді вони змушені переходити на помпу. Дякувати Богу, у мене є вибір.

Мій останній глікований (А1С)

7.15%

Про забезпечення засобами для контролю діабету

У кожній федеративній землі Німеччини діє своя програма медичного забезпечення людей з діабетом. Я розповідатиму про землю Шлезвіг-Гольштейн (Schleswig-Holstein), де наразі перебуваю.

Рецепт на інсулін, ліки, глюкометр виписує сімейний лікар. Потрібно лише піти до найближчої аптеки, показати папірець та отримати все необхідне. Можливо з невеликою доплатою, залежить від виду медичної страховки. Я обрала Barmer, страховий внесок — 120 євро на місяць (за мене сплачує соціальна служба Німеччини). Вони частково покривають усі діабет-затрати.

Забезпечення людей з діабетом інсуліновими помпами не передбачено. Але якщо ви самостійно придбаєте помпу, ваш лікар надасть всю необхідну інформацію та організує програму навчання та контролю.

Моя страхова компанія оплачує більшу частину вартості безперервного моніторингу глюкози (CGM). Щороку лікар видає рецепт на забезпечення сенсорами (у мене — FreeStyle Libre 3, вони мега круті!). Далі цей рецепт потрібно відправити до офісу компанії FreeStyle Libre і очікувати на підтвердження та на свою «коробочку щастя». Кожного кварталу я отримую коробку з сенсорами (приблизно 7-8 шт). Це велика допомога для мене.

Більше про життя з діабетом у Німеччині читайте у блозі Кристинни в Instagram

Скільки грошей витрачаю на діабет щомісяця

З власних коштів я доплачую раз на три місяці 20 євро за інсулін — Лантус (10 шт в упаковці) та Новорапід (10 шт в упаковці); та 10 євро щомісяця за сенсори FreeStyle Libre 3. Окрім цього, купую ліки для щитоподібної залози та від тиску — близько 10 євро на три місяця. Решту покриває страховка.

Про Школу діабету

На навчання (1 заняття) направляє лікар-діабетолог (тут лікуванням діабету чомусь займається саме діабетолог, а не ендокринолог, як в Україні, що було для мене здивуванням). А далі медична сестра на німецькій мові пояснює, як користуватися інсуліном, шприц-ручками та рахувати вуглеводи. Мабуть, це все.

Плюси та мінуси життя з діабетом у Німеччині

Життя у Німеччині специфічне. Але коли пристосуєшся та розберешся, стає краще.

Мені подобається серйозний підхід до контролю захворювання, можливість оформлення медичної страховки та толерантність лікарів по відношенню до пацієнтів. Великим мінусом для мене став мовний бар'єр, зокрема під час спілкування зі спеціалістами. А знайти перекладача, якщо живеш у невеликому місті, як наше, не так легко.

А взагалі, вважаю, що наші українські спеціалісти дуже круті і недооцінені! І сама медицина в Україні більш доступна: якщо тобі потрібно здати якісь аналізи, ти просто йдеш у будь-яку приватну лабораторію і здаєш. Не потрібно чекати місяцями, проходити всі ці «квести».

Усім гарних цукрів та мирного неба! Все буде Україна!

Читайте також:

Діабет-блогер про життя в Канаді: «У нас два різні діабети»

Зірки з діабетом, які надихають команду «Мій цукровий»

«Діабет мене не зупинить!» Спортсмен з Британії про свій діагноз, світовий рекорд та допомогу українцям під час війни