Стопа Шарко при діабеті: симптоми, причини та лікування

Стопа Шарко найчастіше зустрічається у людей з діабетом через порушення чутливості стоп і щиколоток, спричиненим ураженням нервів (нейропатією). Ви можете не помічати проблему тривалий час через порушену чутливість і відсутність болю, але з часом може розвинутися запалення та деформація стопи.

Ось що вам потрібно знати про це ускладнення діабету.

Стопа Шарко при діабеті: симптоми, причини та лікування - изображение

Автор: Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-інтерн терапевт КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1»

Авторка цієї статті — Ольга Крохмалюк, медична редакторка, лікарка-інтерн терапевтка КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1».

Що таке «стопа Шарко»?

Терміном «стопа Шарко» (остеоартропатія Шарко) позначають характерні зміни кісткових структур, зв’язок та суглобів стопи та/або гомілково-стопного суглоба у людей зі значним пошкодженням нервів (нейропатією).

Остеоартропатія Шарко зустрічається у менше ніж 1% людей з цукровим діабетом (ЦД), розвивається з однаковою частотою у чоловіків та жінок, переважно у старшому віці та з тривалим стажем декомпенсованого ЦД. Процес, як правило, односторонній, хоча у 20% випадків трапляються і двосторонні ураження.

Причини розвитку стопи Шарко

У розвитку стопи Шарко важливу роль відіграє нейропатія. Оскільки больова і тактильна чутливість знижені аж до повної їх втрати, людина із діабетом не відчуває болю і тривалий час не звертає увагу на зміни, що виникають.
Деяке збільшення секреції глюкокортикоїдів, зменшення секреції статевих гормонів у сукупності з недостатністю інсуліну при ЦД сприяють підвищенню активності остеокластів — клітин, які руйнують кістку і хрящ.
Атеросклероз артерій нижніх кінцівок, підвищений рівень холестерину крові впливають на порушення кровопостачання стопи.

Зазначені фактори найчастіше діють у сукупності.

При ходьбі виникає аномальне розподілення навантаження, з’являються точки надмірного неприродного тиску на стопу, що загрожує частим розтягуванням зв’язок, формуванням нестабільності суглобів, травматизацією шкіри стоп, появою виразок. Будь-який провокуючий фактор (травма, додаткове навантаження, хірургічне втручання на стопі) може призвести до руйнування кісток.

Симптоми стопи Шарко:

У розвитку стопи Шарко розрізняють 4 стадії:

Набряк, відчуття тепла (одна кінцівка може бути помітно тепліша на дотик за іншу), почервоніння в ділянці стопи. Біль часто відсутній через виражену нейропатію та розлади чутливості;
Розтягування зв’язок, спонтанні вивихи суглобів та переломи кісток;
Деформація стопи (коромислоподібна стопа, зміна форми пальців або гомілки), нестійкість стопи, її укорочення, формування «суглоба Шарко»;
Утворення виразкових дефектів на стопах внаслідок посиленого тиску із можливим інфекуванням м’яких тканин.

У літературі зустрічається визначення стопи Шарко, як такої, що набуває вигляду «мішка, наповненого кістками».

Діагностика

На ранніх етапах може бути важко розпізнати стопу Шарко, оскільки рентгенограма та аналізи можуть бути в нормі. До того ж подібні симптоми бувають за інших проблем зі стопами. Спробуйте знайти фахівця, який має досвід лікування діабету, або подолога, що спеціалізується лише на захворюваннях стопи — вони знають про стопу Шарко більше за інших.

Лікування

Розвантаження стопи є найважливішою стратегією лікування і може зупинити прогресування до деформації. Для зменшення навантаження і тиску на стопу використовують гіпсові пов’язки або спеціальні ортези, спеціальне взуття з додатковою глибиною. В окремих випадках можуть знадобитися милиці або крісло колісне.

Фізіотерапевтичні процедури допомагаютьть впоратися з такими симптомами, як біль, скутість і дискомфорт, які ускладнюють рух.

Медикаментозне лікування призначається за чіткими показаннями і може включати прийом препаратів альфа-ліпоєвої кислоти, бісфосфонатів, кальцитоніну, вітаміну D, кальцію. За наявності важких симптомів — переломів, виразок, інфекційних ускладнень виконується оперативне втручання.

Догляд за стопами

Для профілактики розвитку стопи Шарко або її ускладнень важливо ретельно доглядати за стопами:

регулярні відвідування подолога (раз на рік, за необхідністю — частіше)
уважний щоденний огляд стоп на предмет набряклості, почервоніння, вогнищ підвищеної температури або виразок
щоденне миття ніг
постійне носіння шкарпеток і взуття