В ЗСУ з діабетом 1 типу: «Якщо не я, то хто?»

«Непридатний, навіть у військовий час». Після виявлення цукрового діабету 1-го типу, всі лікарі радили йому назавжди забути про військову службу. Але він не полишав своєї мрії одного дня доєднатися до війська та стати на захист України. «Якщо не я, то хто?...»

Історія бійця ЗСУ, командира групи снайперів в ССО України з ЦД1.

В ЗСУ з діабетом 1 типу: «Якщо не я, то хто?» - изображение

Автор: Анастасія Цвігун, редакторка

Командир групи снайперів в ССО України

Стаж ЦД1 — 10 років

«Якщо не я, то хто?»

З дитинства ніколи не вважав, що стану військовим, хоча завжди захоплювався військовою тематикою, історією війн, розвитком тактики та стратегії... та всім, що повʼязано з військом. В юності думав, що епоха глобальних конвенційних війн закінчилась і все це в минулому, тому просто вивчав військову справу як хобі.

Після закінчення Революції Гідності було зрозуміло, що це не кінець. Коли розпочались бойові дії на Сході, я одразу почав думати про те, щоб піти в армію, але близькі відмовляли... Два місяці пройшли в стресі, безсонні, відсутності апетиту та постійних докорах сумління: «Ну, якщо не я, то хто?».

В 2014 під час початку АТО на Сході України я вирішив приєднатися до війська. Але на військову службу мені вдалося потрапити тільки через 4 роки...

Непридатний, навіть у військовий час

Під час проходження медичної комісії у 2014 у мене виявили цукровий діабет 1-го типу. Рівень глюкози в крові був 15 ммоль/л. Заключення лікарів: «непридатний, навіть у військовий час». Тож про військову службу довелося забути. Принаймні на деякий час.

Я пройшов всі стадії прийняття захворювання. Особливо важко було морально — поки близькі друзі проходили горнило війни і повертались додому героями, я ж вчився колоти інсулін та рахувати вуглеводи... Але весь цей час не полишав мрії доєднатися до війська.

В ЗСУ з діабетом 1 типу: «Якщо не я, то хто?» - 2 изображение

Ще з юності я займався бразильським джиу-джитсу та знав, що таке низьковуглеводна дієта (потрібно було тримати себе в певній ваговій категорії для участі в спортивних змаганнях). Це допомогло швидко досягнути компенсації.

На черговій медкомісії у 2018 лікарі не побачили діабету, бо всі мої показники були у нормі, а я вирішив нічого зайвий раз не казати і ні на що не скаржитися.

«Війна — це марафон, тому треба себе берегти»

За графіком цукру в крові стежу за допомогою безперервного моніторинга глюкози Freestyle Libre 3. Не використовую помпу, тільки ручки. З часом вже виробився набір найбільш сприятливх продуктів для перебування на позиції, бо звичайні армійські сухпаї зазвичай не підходять — в них багато швидких вуглеводів для підняття калоражу. Під час відновлення між завданнями займаюсь спортом. Після ротації обовʼязково проходжу планові перевірки в ендокринолога та консультації. Розумію, що війна — це марафон, а не спринт, тому треба себе берегти.

Найважче у компенсації — це...

...неможливість спланувати свій день, прийоми ліків та їжі, фізичну активність тощо, оскільки, перебуваючи тут, важко передбачити, що далі може відбуватися.

Наприклад, колиш довгий інсулін, а потім змушений здійснити незапланований марш на 10 км зі спорядженням — гіпо (низький рівень цукру в крові) забезпечена. Через це іноді доводиться навмисно тримати рівень цукру в крові вище верхньої граничної межі.

Так само важко з паузами перед їжею. Вирішив пообідати, розпакував сухпай, вколов за 15 хвилин ультракороткий, раптом на снайперській позиції твоїм коригувальником був виявлений ворог і потрібно одразу бігти за гвинтівку, а ти в процесі стрільби зловиш гіпо. Тому колюсь одразу по факту прийому їжі.

Про забезпечення діа-засобами

Все купую власним коштом (благо заробітня плата військового це дозволяє). Моніторинги глюкози Freestyle Libre 3, тест-смужки Accu check performa (100 шт/міс), 2 ручки Тужео та 3 ручки Епайдри на місяць.

«Побратими слідкують, щоб мені не вливали глюкозу»

Побратими та медики підрозділу знають про мою особливість. При отриманні поранення, одразу вказують в картці, що в мене діабет 1-го типу та слідкують, щоб мені не вливали глюкозу при якихось маніпуляціях. Знають як, допомогти у випадку гіпоглікемії, при довгих виходах перепитують, як я себе почуваю.

Не ставте себе в рамки через діабет!

Діабет — це не вирок. Не робіть з цього виправдання. Живіть своїм життям. Дисципліна завжди допоможе вам справитись з усім. І не ставте себе в рамки через діабет. Нехай це не буде основою вашого повсякденного життя. Працюйте зі своїм психологічним станом, шукайте підтримку в близьких, а не жалість.

Слідуйте за своїми мріями і цілями, ви в змозі їх досягти!